1. Хто ті люди, що стоять за цією статтею?

Ми – це невелика група людей, що живуть в різних куточках планети, які сприймають Біблію як єдине керівництво, що існує на землі. Після довготривалого вивчення Біблії, зокрема глав, що мають відношення до нашого майбутнього, ми зрозуміли, що зобов'язані поділитися з вами тим, про що дізналися. Це знання є настільки важливим, що ми готові на будь-які тортури і будь-які жертви, включаючи власне життя, для того, щоб донести це знання до вас. Могутні сили докладають величезні зусилля для того, щоб приховати від вас це знання.

2. Чому слід сприймати Біблію настільки серйозно?

Спочатку і ми не сприймали Біблію настільки серйозно, але це тривало лише доти, доки ми з подивом не усвідомили, наскільки точні відомості вона несе. Вони настільки вірні, що навіть передбачення, зроблені тисячі років тому, справджуються у вказаний день з точністю до слова. Все це примусило нас дійти висновку про те, що за Біблією стоїть всевідаючий Бог, для якого не існує законів часу, і якому про все відомо із самого початку.

Ми також дізнатися, що Творець настільки любить нас, що приготував для кожного з нас місце на небесах. Проте, оскільки всі ми заражені хворобою гріху, і тому не маємо права перебувати з Богом на небесах, Він приготував для нас ліки від цієї хвороби.

Ми також не сприймали би Біблію настільки серйозно, якби Бог не демонстрував такого цілковитого контролю і знання того, що відбудеться в майбутньому. Яскравіше за все це знання виявляється в Книзі пророка Даниїла у Старому Заповіті і Об’явленні в Новому Заповіті.

3. Наведіть приклад пророцтва Біблії, що стало реальністю

У главі 2 Книги пророка Данила Бог через сон царя Вавилона говорить про те, що з часів правління цього царя до моменту кінця на землі буде лише чотири світові імперії. Історичні факти підтверджують те, що Богом було передбачено все, що відбулося в історії. Цими чотирма імперіями сталі: Вавилон (605-538 роки до н.е.), Мидо-персидська (538-331 роки до н.э.), Грецька (331-168 роки до н.е.) і Римська імперія (168 рік до н.е.-476 рік н.е.). Далі в пророцтві йшлося про те, що Римську імперію буде розділено на десять територій, і в час, коли це відбудеться, настане кінець світу. Історія підтверджує вірність слів Бога. До 476 року н.е. Римська Імперія була розділена на десять частин, які і складають сучасну Європу.

Крім того, Бог навів специфічні риси кожної з цих імперій, зокрема, те, яким чином відбуватиметься їх становлення, і як здійснюватиметься правління. Прочитайте глави 7 і 8 Даниїла. В них все змальовуються настільки детально, що найнеупередженіша людина, що вивчає історію і Біблію, не зможе не визнати існування на небесах Бога, який і здійснює правління планетою.

4. В чому полягає мета біблійних пророцтв?

Метою пророцтв є попередження про грядущу кризу. Так, наприклад, Бог застерігав Ноя про майбутній потоп, Аврама і Лота – про руйнування міст Содома і Гоморри, Мойсея – про страти в Єгипті. Всі вони повинні були керуватися вірою і коритися тому, що їм було напророчено. Всі ці події описуються в Біблії для того, щоб ми усвідомили, що все, відкрите Богом, відбувається саме так, як Він говорив. Отже, ми не повинні дозволяти собі ігнорувати Його пророцтва, яким ще лише належить виконатися, оскільки вони є застереженнями, слідуючи яким, ми будемо захищені від майбутньої кризи.

Проте, біблійні пророцтва мають дві мети: дати нам можливість усвідомити існування Бога, який управляє всім, що відбувається на землі, а також застерегти нас про загрозливу ситуацію.

5. Чи є в Біблії пророцтва, які ще тільки мають справдитися?

Насправді, найважливіші пророчі застереження ще тільки мають стати реальністю. Зараз для нас нема нічого більш важливого, ніж усвідомити сенс цих пророцтв, оскільки події починають розгортатися з такою швидкістю, що це може означати лише швидке справдження пророцтва.

6. Розкажіть мені про найважливіше з пророчих застережень, яке незабаром має справдитися.

«А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем. А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його. Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!» Об’явлення 14:9-12

В цьому загрозливому попередженні мовиться про дві групи людей. Перша група людей застерігається від поклоніння звірині і її образу, друга ж група, що дотримує заповіді Бога, розглядається як праведна. Проте, одразу за цим застереженням описується друге пришестя Христа. Отже, ці події можна вважати останнім застереженням перед другим пришестям Христа.

7. Яким чином я можу уберегтися від поклоніння звірині і її образу і прийняття знамена її ймення?

Слушне запитання. Однак для того, щоб дати на нього відповідь, необхідно визначитися, що ж таке звірина, образ звірини і печатка звірини. Логічно припустити, що Бог навряд чи застерігав нас про появу таких небезпечних істот і при цьому не допоміг би нам в тому, як їх розпізнати. Наш люблячий Бог не примушує нас мучитися в припущеннях, коли на чаші терезів наша безсмертна доля. Тому не дивно, що в попередніх главах ми зустрічаємо опис звірини і її образу, що дає нам ключ для її ідентифікації.

8. Яка звірина описується в Біблії?

      «І я глянув, і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його, написане на своїх чолах. 2 І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх, 3 і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі. 4 Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві, 5 не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні! 6 І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. 7 І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела! 8 А інший, другий Ангол летів слідом і казав: Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи! 16 І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, і земля була вижата. 17 І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, і він мав гострого серпа. 18 І інший Ангол, що мав владу над огнем, вийшов від жертівника. І він гучним голосом кликнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: Пошли свого гострого серпа, і позбирай грона земної виноградини, бо грона її вже доспіли.» Об’явлення 13:1-8, 16-18.

9. У вищенаведеному уривку дуже багато символів. Як слід їх розуміти?

Ми повинні довірити місію тлумачити символи самій Біблії. Ми маємо право чекати, що Бог розкриє значення цих символів в самій Біблії для нашого розуміння. Однак і нам слід бути старанними у вивченні Біблії і знаходити в ній необхідні пояснення. Використовуючи цей метод, ми зможемо уберегти себе від гіпотез і умоглядних висновків, до яких схильне вдаватися людство.

Біблія дає негативну оцінку подібним людським гіпотезам і висновкам, оскільки «жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить». 2 Пет 1:20. Біблія сама дає пояснення власним символам. Так, наприклад, книга Об’явлення містить 404 вірші. З цих 404 віршів 278 практично слово в слово можна зустріти в інших книгах Біблії, де їх значення тлумачаться більш детально.

Проте, ми радимо вам поступати подібно до веріян, що згадується в Біблії (див. Дії 17:10-11) і перевіряти, чи відповідає кожне з цих вчень Писанню. Писання може зрозуміти будь-хто, хто з молитвою вивчає Біблію в надії дізнатися істину, щоб коритися її шляхам. «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я.» Ів 7:17.

10. Які символи необхідно тлумачити, щоб мати нагоду розпізнати звірини і його печатка?

В описі звірини зустрічається безліч символів, проте ми обмежимося лише найнеобхіднішими для її ідентифікації. Цими символами є: «звірина», «змій», «сорок два місяці» і «богозневага».

Звірина: В Біблійному пророцтві звірина символізує собою царя або царство. «Ці великі звірі, що їх чотири, це чотири царі встануть з землі… Четвертий звір четверте царство буде на землі» Дан 7:17, 23. Під символом звірини слід розуміти царство, що є не лише політичною, але і релігійною силою, оскільки його люди «І вклонились звірині» Об 13:4.

Змій: Згідно Біблії, змій – це ще одне з імен Сатани, отця омани і зваблювання. «…змій, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт». Це означає, що Сатана віддав «престол свій, і владу велику» звірині, отже, звірина йтиме тими ж брехливими гріховними шляхами, що і сам Сатана. Діяльність звірини буде сповненою брехні і зваблювання. Об 12:9; 13:2.

Море: В Біблійних пророцтвах море – це символ різних народів і людей. «Води… то народи та люди, і племена та язики.» Об 17:15. Отже, царство або влада, що піднялися з моря, означає місце на землі, густо населене людьми різних національностей.

Сорок два місяці: Цей період дорівнює трьом з половиною рокам (якщо розділити 42 на 12 місяців). Біблійне літочислення грунтується на Єврейському календарі, в якому рік тривав 360 днів (в місяці було 30 днів). Таким чином, три з половиною роки або сорок два місяці – дорівнюють 1260 дням. Ми переводимо місяці в їх еквіваленти в днях, оскільки ознаки Бога завжди чітко прив'язані за часом. Дуже часто день дорівнюється року: «Числом тих днів… сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ. Один день за один рік Я тобі призначив» Числ 14:34; Єз 4:6.

Таким чином, сорок два місяці, про які мовиться в пророцтві – це період в 1260 років, під час якого звірині будуть дані «уста, що говорили зухвале та богозневажне» і «І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом.» Об 13:5, 7. Це означає, що протягом цього періоду звірина, володіючи необмеженою владою, хулитиме Бога і переслідуватиме християн.

Богозневага: В Біблії богозневага трактується двояко. По-перше, людина хулить Бога, коли називає себе Богом або Його представником. «Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш....» Ів 10:33. Так звірина – царство і релігійно-політична влада – зневажає Бога, називаючи себе намісником Бога на землі. По-друге, богозневагою вважається відпущення гріхів (коли хтось стверджує, що володіє повноваженнями прощати гріхи інших). «Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?» Мк 2:7.

Звірина – царство і релігійно-політична влада – зневажає Бога, не лише посідаючи його місце на землі, але і наділяючи себе повноваженнями прощати гріхи. Тому не дивно, що звірина має «богозневажні імена» і говорить «зневагу проти Бога, щоб богозневажати Ім'я Його». Все це відбувається тому що звірина заявляє свої права на владу, яка є прерогативою лише Бога. Об 13:1, 6.

Дев'ять ключових ознак

Використовуючи Біблію для тлумачення її власних символів, ми можемо виявити дев'ять найочевидніших відмінних рис звірини для того, щоб визначити, яка ж влада в історії відповідала цим ознакам. Наведений нами список ключових ознак не є вичерпним: в Біблії їх ще міститься значна кількість. Ми сподіваємося, що зіставлення цих характеристик приведе вас до пошуку в Біблії і решти рис.

1. Звірина володіє одночасно і релігійної, і політичною владою «І вклонилися змієві» Об 13:4.

2. Звірина прийде до влади в густонаселеній значити земної кулі «І я бачив Звірину, що виходила з моря» Об 13:1.

3. Звірина отримала свою владу і силу від Сатани, тому її діяння відзначаються брехнею і зваблюванням «І змій дав їй [звірині]свою силу, і престола свого, і владу велику» Об 13:2.

4. Правління звірини буде безпощадним, вона володітиме абсолютною владою впродовж 1260 років. Цей період матиме точну дату початку і закінчиться «смертельним пораненням» «І їй дано владу діяти сорок два місяці.» «А одна з її голів була ніби забита на смерть». «І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом» Об 13:5, 3, 7.

5. Звірина переслідуватиме християн впродовж 1260 років. «І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти» Об 13:7.

6. Звірина цілком зцілиться від «смертельного поранення», і світ вважатиме це дивом «але рана смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась» Об 13:3.

7. Звірина відмічена числом 666, що позначає її уряд і ім'я «нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість» Об 13:18.

8. Звірина хулить Бога, називаючи себе Богом і прощаючи гріхи (володіє владою прощати гріхи).

9. Звірина чинить і інші богозневажливі дії, роблячи те, на що уповноважений лише Бог «І їй дано уста, що говорили зухвале та богозневажне» Об 13:5.

Любий читачу, яка влада в історії людства відповідає всім вищевказаним характеристикам? Чесно кажучи, існує лише одна відповідь: Римська Католицька Церква. Римська Католицька Церква і є тією самою Звіриною, про яку Бог, люблячи нас, попереджав людей. Мета цієї статті не в тому, щоб звинуватити католиків Римської Церкви, а в тому, щоб розповісти правду про католицьку систему. Ми не маємо на меті когось образити, наше завдання – підштовхнути людей шукати факти і підтвердження своєї точки зору.

11. Будь ласка, зверніть увагу на історичне підтвердження зробленому нами висновку

Давайте розглянемо кожну з характеристик, щоб переконатися в тому, що історичні факти вказують саме на Римську Католицьку Церкву.

1. Римська Католицька Церква володіє одночасно і религозною, і політичною владою:

Святому Івану це злиття влади було напророчено у видінні, що стосується четвертого і останнього царства на землі, де воно описується як «жінка, що сиділа на червоній звірині» Об 17:3.

В Біблії жінка – це символ церкви «Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви Мене зрадили, доме Ізраїлів! каже Господь», «заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.» Єр 3:20; 2Кор 11:2.

Крім всього іншого, безумовно, що під звіриною в пророцтві мається на увазі народ. Навіть в сучасному світі народи часто символізуються образами звірів. Так США символізує орел, Росію – ведмідь, Китай – дракон.

Багато років тому Бог відкрив Даниїлу долю світових імперій аж до останніх днів. В своєму видінні Даниїл побачив, що остання звірина «різнилася від їх усіх» Дан 7:19. В чому ж полягала ця різниця? Згідно Об 17:3, яке цитувалося вище, Звіриною (нацією) управляла жінка (церква).

Чи існує зараз церква і держава, що функціонують разом як одна глобальна визнана влада. Єдине співтовариство в світі, що відповідає цим характеристикам, це Римська Католицька Церква.

Папа Римської Католицької Церкви є абсолютним релігійним лідером більше більйона віруючих у всьому світі.

«Римський понтифік, як послідовник Петра, є вічним і незмінним джерелом і оплотом як єпископів, так і всіх віруючих» Друга рада у Ватикані (1962-65).

«кожний священик підкоряється Папі, навіть якщо він повелівав виконати те, що вважається злом, оскільки жодна людина не має права судити діяння Папи» Папа Інокентій III (1198-1216)

В той же самий час Папа є царем незалежної держави. Ватикан – ця невелика суверенна держава, хоча і знаходиться на території Італії. Таким чином, папство – це унікальна система, яка включає як релігійну, так і світську владу.

2. Римська Католицька Церква прийшла до влади в густонаселеній частині земної кулі.

Римська Католицька Церква є досить яскравим прикладом, оскільки вона піднялася серед різних націй і народів Європи.

3. Історія Римської Католицької церкви сповнена брехнею

Обізнані католики з готовністю підтверджують, що фальсифікації є нормальною умовою існування папства. Ганс Канг, католицький священик і теолог, що був консультантом на Другій Раді у Ватикані (1962-65), говорив, що вже в п'ятому столітті Папи «поширювали свій вплив за допомогою масштабних фальсифікацій» Католицька Церква: історія в скороченому викладі (перекладено Джоном Бауденом), стор. 61

Одним з найпоказовіших свідоцтв є Дарунок Костянтина від 20 березня 315 року н.е., що використовувався Римською Католицькою Церквою для поширення своєї влади і могутності. Саме завдяки цьому віроломному документу Папаі Стефану III у восьмому столітті вдалося переконати Пепіна, короля франків, що територія Ломбардії була передана Костянтином Римській Католицькій Церкві. Це призвело до того, що Пепін виступив супроти Ломбардії і захопив її міста, передавши їх в руки Папи. В 1440 році папський радник Лоренсо Валла з'ясував, що цей документ є фальшивим, Однак жоден з Пап так і не визнав цієї фальсифікації. Цей фальшивий документ зберігається в баптистерії Св. Івана Латеранського в Римі.

Папа виступив з закликом до створення нового світового ладу

«ВАТИКАН (Ассошиейтед Прес) – В четвер під Новий Рік Папа Іван Павло II знову виступив з закликом про необхідність створення нового світового ладу, основою якого повинні стати почуття власної гідності кожної окремо взятої людини, а також рівність всіх народів» Четвер, 1 січ., 2004 року, розіслано 9:21 східного стандартного часу (1421 за Гринвічем).

«Всеохоплююча характеристика всієї системи, спрямованої супроти Христа – Новый Світовий Лад – є волаючою брехнею. Автори Нового Світового Ладу бравують цим самовпевнено спланованим потоком брехні, оскільки зухвало вважають, що більшість населення є нетямущим і занадто ледачим для того, щоб подумати над тим, що буде краще для них самих. Лише авторам Нового Світового Ладу відомо, що насправді є кращим для планети, і вони абсолютно упевнені в тому, що зможуть втілити свої задуми свідомим обманом убогих мас» Біл Купер, «Подивіться на палевого коня» стор. 49.

4. Римська Католицька Церква безжалісно правила впродовж 1260 років, маючи при цьому абсолютну владу над народами планети. Цей період має чітку точку відліку, Однак на неї чекає «смертельне поранення».

Цим пораненням Римської Католицької Церкви стали події 1798 року, коли за наказом Наполеона Папу Пія VI у Франції було захоплено в полон.

«В 1798 році генерал Бертье увійшов до Рима, скасував уряд Папи і встановив світську владу» Енциклопедія Британіка, вид. 1941 року.

Встановивши, що фінал цього пророцтва припадає на 1798 рік, ми можемо зробити висновок, що началом цього періоду був 538 рік н.е. Для того, щоб папство цілком відповідало ключовим характеристикам, в 538 році повинна була відбутися низка безпрецендентних подій, яка б стала початком 1260-річному періоду.

Історичні факти свідчать про те, що в 533 році н.е. римський імператор Юстініан визнав священне верховенство Папи як «голови» всіх церков, як на сході, так і на заході Римської Імперії. Проте, лише в 538 році папству вдалося визволитися з-під впливу останніх аріанських опонентів, осторготів (які в цей час правили Італією), після чого Папа став головною фігурою і на сході. Таким чином, було підготовлено підгрунтя для поступового, але неупинного підвищення ролі папства.

«Вігілій... передав папський престол (538 рік н.е.) під військовий патронат Белісарія» Історія християнської церкви, том 3, стор. 327.

Могутність папства зростала, воно підкоряло собі не лише своїх послідовників, а і правителів і королів Європи. Папські булли, що з'явилися згодом, були покликані посилювати владу Папи над правителями Європи.

«Інститут папства кидав собі під ноги королів і імператорів» Дж. Г. Ігнас Доллінгер, Папа і Рада, (Лондон), стор. 35.

«Бійтеся ж нашого гніву і грому нашої помсти, оскільки Ісус Христос своїми власними вустами призначив нас [Пап] суддями всіх людей на землі, і навіть правителі повинні скорятися нашій владі» Папа Миколай I (858-867 н.е.)

В буллі Папи Григорія XI 1372 року н.е., яка носила назву In Coena Domini, Папа проголошував владу свого інституту над всім християнським світом, як в релігійному, так і в світському плані, відлучав від церкви всіх, хто відмовлявся підкорятися владі Тата і зобов’язував всіх платити церковні збори. Пізніше ця булла була подтверджена іншими Папами, а в 1568 році н.е. Папа Пій V урочисто заявив, що з цього часу вона стає вічним законом.

Наглядною демонстрацією всьому вищесказаному можуть служити відносини Папи Григорія VII і імператора Німеччини, короля Генріха IV в 1077 році. Коли король відмовився визнавати повноваження Папи, останній відлучив його від церкви, і Генріха було повалено з трону. Генріх вирішив укласти з Папою мир, і в середині зими перетнув Альпи, що несприятливо позначилося на його здоров'ї. Діставшись палацу Папи, Генріх, з босими ногами, непокритою головою і у лахмітті, змушений був чекати дозволу зустрітися з понтифіком на вулиці. Король повинен був постити і сповідуватися впродовж трьох днів, перш ніж Папа вибачив його.

І в наші дні папство продовжує пред'являти претензії світовим лідерам відносно своєї влади над ними:

«перших свідків [папство Рима] не має право судити ніхто. Римський Понтифікат сам уповноважений судити тих, хто обіймає високі пости в державі. Після прийняття Римським Понтифікатом рішення, помилування або оскарження бути не може» Збірка канонічних законів (Пауліст Прес, 1985), стор. 951, 271.

5. Римська Католицька Церква переслідуватиме християн впродовж 1260 років

Протягом цього періоду історії (відомого також як Середні Віки) Римська Католицька Церква тримала під жорстким контролем все Європу, кожний з мешканців якої був просто зобов'язаний сповідати католицизм Римського зразку. Щонайменша спроба вийти з-під абсолютної влади Папи каралася тортурами або смертю. Згідно Петеру де ла Росі Вікарії Христа: темна сторона папства, стор. 180, це призвело до того, що Римська Католицька система стала однією з найбільш нетерпимих релігій будь-коли існуючих на землі.

«За проповідування віри, що відрізнялася від Церкви Рима, згідно історичним фактам, було знищено більше ста мільйонів людей» Короткий курс вивчення Біблії, стор. 16.

«Інквізицію слід відносити... до однієї з найтемніших сторінок в історії людства» Уілл Дуран, Історія цивілізації, том 4, стор. 78.

«Жоден протестант, що знає історію, не може піддати сумніву той факт, що Церква Рима пролила більшу кількість безвинної крові, ніж будь-який інший інститут в історії людства. Неможливо навіть уявити собі істинні масштаби її жертв, і навіть уява не в силах дати повну картину їх страждань.» Е. Р. Лики, Історія становлення і поширення впливу духу раціоналізму в Європі, тому 2:32, вид. 1910.

В томі 12. стор. 266 Католицької Енциклопедії читач може знайте докладну статтю про повноваження Римської Католицької Церкви карати «єретиків», єдиною провиною яких було те, що останні були істинно віруючими християнами, що шанували Біблію.

6. Римська Католицька Церква цілком одужає від «смертельного поранення», і весь світ здивується цьому:

Після смерті в 1799 році в ув'язненні у Франції Папи Пія VI, світ чекав занепаду Римської Католицької Церкви. Проте ще 2000 років тому Бог говорив, що Звірина одужає після смертельного поранення. Ось як Нью Йорк Таймс описує це видужання Звірини, тобто папства:

«СМЕРТЕЛЬНУ РАНУ ВИЛІКОВАНО: Рим, 7 червня. Сьогодні об 11 годині ранку на землі з'явилася ще одна суверенна незалежна держава. Саме в цей час Прем'єр Муссоліні і кардинал Гаспарі, державний секретар папства, ратифікували угоди, підписані в Латеранськом Палаці 11 лютого. Так було проголошено створення суверенної незалежної держави» Нью Йорк Таймс, 7 липня 1929 року.

Сан Франсисько Кроникл коментує «одужання» папства таким чином:

«Муссоліні і Гаспарі (кардинал) підписали історичний пакт, вилікувавши тим самим багатолітню рану» Сан Франсиско Кронікл, 7 липня 1929 року.

Чи «дивується» сьогодні світ цьому одужанню, як було передбачено в Біблії?

«Кращий спосіб віддати належне Папі Івану Павлу II, одному з найвизначніших людей в світі, це серйозно сприймати його вчення, слухати його слово і втілювати його слова і вчення в дії тут, в Америці. Це – випробування, яке нам слід пройти» Президент Джордж У. Буш, 21 березня 2001 року.

«Папа Іван Павло II є одним з найвизначніших моральних і духовних лідерів нашого століття» Біллі Грехем в Сетедей Івнінг, січ.-лютий. 1980 року.

«я щиро захоплююся Папою Іваном XXIII, що поклав начало нової ери» Біллі Грехем, Чікаго Трібьюн, 8 червня 1963 року.

«Папа Іван Павло II відслужив відкриту месу іспанською мовою для більш ніж мільйона людей в Мехіко» Нью Йорк Таймс, 25 січ., 1999 року.

«В середу увечері коли Святий Отець йшов з віце-президентом Гором по злітному полю… перш ніж зійти на борт „Шепарда I”, щоб повернутися до Рима, люди плакали, махали хусточками і скандували „Іване Павло II, ми любимо вас!” Таким був короткий, але дуже зворушливий і значущий візит Папи в Сан Луис» 28 січ., 1999 року (ЕВТ Ньюс).

«немає жодного сумніву, що Павло VI, так само як Іван XXIII і Іван Павло II, увійдуть до історії як три найвизначніших Папи, що несли мир, оскільки всі вони були провідниками Католицької Церкви в Нову Епоху» Роберт Муллер, екс-радник Генерального Секретаря ООН.

7. Римська Католицька Церква несе в собі містичне число 666.

Офіційним титулом Папи є «Vicarius Filii Dei», що перекладається як «Представник Сина Бога». На підтвердження цьому ми наводимо витяг з католицької газети від 18 квітня 1915, де в статті Наш недільний гість мовиться наступне «На митрі Папи вишито слова „Vicarius Filii Dei”». Оскільки латиною букви мають числову відповідність, то методом простого складання ми виходимо на число 666.

8. Римська Католицька Церква хулить Бога, оскільки стверджувати, що вона і є Бог і себе уповноваженим на гріхів:

«Тут на землі ми обіймаємо місце Всемогутнього Бога» Папа Лев XIII у Відкритому листі від 20 червня 1894 року.

«Папа не лише є представником Ісуса Христа, він сам і є Ісус Христос в людській плоті» Католик Нешнел, липень 1895 року.

«Верховним наставником Церкви є Римський Понтифік, [який] вимагає цілковитої покори і слухняності як Самому Богу» Папа Лев XIII Великі відкриті листи, стор. 193.

«Я вважаю, що Папа Іван Павло II здійснює контроль над вселенською Церквою, перебуваючи на хресті Христа» Уривок зі статті «Окландській єпископ стверджуває, що Папа здійснює контроль з хреста» ОКЛЕНД, Нова Зеландія, 20 вер., 2004 року Zenit.org

«Не буде перебільшенням стверджувати, що беручи в увагу величність їх повноважень, священики є богами» Папа Інокентій III

Римською Католицькою Церквою був створений величезний «ринок», що займається збутом лише одного товару, у виробництві якого у неї немає конкурентів, і на який завжди існує постійний попит. Церква стверджує, що лише вона володіє повноваженнями продавати Боже благословення і прощення грішникам. І в наші дні ця блюзнірська влада продовжує стверджувати, що наділена повноваженнями прощати гріхи.

«Ця справедлива влада навіть наділена повноваженнями прощати гріхи» Католицька Енциклопедія, том 12, – стаття «Папа», стор. 265.

«Навіть сам Бог зобов'язаний чекати рішення священика про покарання або помилування; якщо останній відмовляється прощати гріх, вважаючи, що той, що приносить покаяння, не міг вчинити цей гріх» Чесноти і обов'язки священика, стор. 27, Нью Йорк: Бензігер Бразерс, адресовані Святим апостольським свідкам, 1888 рік.

9. Римська Католицька церква виказує зневагу до Бога, беручи на себе повноваження, що належать лише Богу:

Ми наведемо декілька прикладів подібних блюзнірських домагань і вчення Римської Католицької Церкви:

«Священик має владу над правителями, може виводити грішників з пекла і робити їх гідними раю, може чинити так, що з рабів Сатани вони перетворюються на дітей Бога. І Бог сам повинен чекати суду своїх священиків. Володар всесвіту лише слідує за своїм слугою, підтверджуючи на небесах те, що було вирішено на землі» Лікорі, «Обов'язки і звання священика», стор. 27, 28.

«Таким чином, священика можна певною мірою назвати творцем свого Творця, оскільки проходячи обряд висвячування, він створює Ісуса в тілі Христовому, дає йому можливість існувати в цьому таїнстві і приносить його в жертву вічному Отцю… Влада священика – це влада божественної людини, а причащання вимагає таких самих зусиль, як і створення світу» Сан Бернадін з Сиенни.

«Cвященики є спасителями світу» Сан Джером

Що стосується блюзнірських діянь, то в цьому відношенні Римська Католицька Церква перевершила всі існуючі на землі церкви. Їй вдалося змінити сам закон Бога – Десять Заповідей. Їй вдалося фактично скасувати другу заповідь, оскільки вона забороняє всі її звичаї і ритуали. Більше того, нею був змінений день поклоніння з суботи, про яку йшлося в четвертій заповіді, на неділю. Все це відбулося, не дивлячись на те, що Бог дав Адаму цю вічну заповідь ще при створенні світу і підтвердив, що не «не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!» Пс 89:34.

Десять Заповідей – це єдине місце в Біблії, яке було висловлено безпосередньо Богом у присутності пастви. А щоб переконатися в тому, що Мойсей не змарнує це послання, Бог накреслив його своїм власним перстом і вручив «слова [ заповідей] ці Господь промовляв до всього народу… І більше не говорив, і написав їх на двох камінних таблицях» 4М 5:22.

Пізніше Христос підтвердив незмінність Десяти Заповідей і сказав: «…проминеться, аніж одна риса з Закону загине» Лк 16:17. Сонце, що світить в небесах, твердь земна, на якій ми мешкаємо – всі вони є Божими свідками того, що Його закон незмінний і вічний. Навіть якщо вони зникнуть, божественні приписи залишаться. Пізніше Христос сказав: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, – Я не руйнувати прийшов, але виконати… По правді ж кажу вам: доки небо і земля не минеться, – ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все» Мт 5:17, 18.

Католицька Церква не відчуває своєї провини за те, що змінила день поклоніння. Навпаки, вона відчуває гордість, оскільки це є «знаком» її влади і вищості над іншими церквами і релігіями.

«Саббат, відомий день, згаданий в законі, було змінено на День Господа. Нічого не було скасовано, оскільки Церква слідувала вказівкам Христа (оскільки Він сам сказав: „я прийшов не порушити закон, а виконати його”), Однак своєю владою церква змогла змінити день богослужіння» Архієпископ Реджьо, Проповідь 1-18-1562, Мансі XXIII, стор. 526.

«огослужіння в неділю – це нововведення католиків, і воно повною мірою може бути виправдано католицькою владою… В Священному Писанні ми не раз зустрічаємо місця, що підтверджують перенесення служби з останнього на перший день тижня» Католик Прес, 8-25-1900.

«В жодному місці в Біблії не мовиться про те, що богослужіння має бути перенесено з суботи на неділю. Однак коли Біблія була дана світу, Церква вже існувала протягом декількох віків. Церква створила Біблію, Біблія ж не створювала Церкву» Питання, які ставлять католикам, Мартін Скотт, вид. 1927 року, стор. 136.

«Ми відзначаємо неділю замість суботи, оскільки на соборі в Лаодикії в 364 році н.е. час вчинення таїнства було змінено» Повчання про католицьку доктрину для новонавернених, П. Гейерман, праці Папи Пія X 1-25-1910.

На думку Римської Католицької Церкви «неділя» є символом її винятковості і могутності.

«Неділя – це символ нашого верховенства. Церква стоїть вище Біблії, і це перенесення богослужіння – краще тому підтвердження» Замітки католикам, Онтаріо, 1 вер. 1923 року.

«Святкування протестантами неділі є ні що інше, ніє повинність, яку вони приносять не за власною волею владі (Католицької) Церкви» Відверта розмова про сьогоднішній протестантизм, Монсіньор Сегур, стор. 213.

«Протестанти не в змозі усвідомити, що, влаштовуючи богослужіння в неділю... вони тим самим визнають верховенство представника церкви, Папи» Наш недільний гість, Католицький тижневик, 5 лютого. 1950 року.

«Звичайно Католицька Церква визнає, що ця зміна… є знаком її церковної могутності і влади в питаннях релігії» Канцелярія кардинала Гибонса, управитель собору К.Ф. Томас, 11 лист. 1985 року.

На підставі такої кількості вагомих доказів ми безумовно можемо зробити висновок про те, що Звірина, про яку йшлося в Об 13 і 14 – це Римська Католицька Церква, а її знак (печатка Звірини) – це недільні богослужіння.

Чому ж цей знак має таке величезне значення. Чи підписували ви будь-коли документ, підтверджуючи таким чином його дієвість? Чи скріпляли ви коли-небудь документ своєю «печаткою»? Це є обов'язковим в кожному уряді. Лише підписаний документ має юридичну силу. Всі державні папери повинні бути підписані або мати офіційну печатку. Що ж характеризує цю державну печатку або підписи? Офіційна печатка або підпис повинен мати три необхідні складові:

1.      Ім'я відповідальної особи

2.      Звання, титул або посада відповідальної особи

3.      Територія, на яку поширюватися його повноваження

Приміром, коли президент Штатів спрямовує на розгляд законопроект, він повинен підписати його: Джордж Вашингтон (ім'я), Президент (посада), Сполучених Штатів Америки (територія). Для того, щоб документ був законним і вважався офіційним папером, він повинен бути підписаний наступним чином.

Якщо говорити про Всемогутнього Творця, то Він має Небесне Царство. Документ, в якому зафіксовано закон Його Царства, називається Десять Заповідей. Уважно дослідивши їх, ми знайдемо і печатку живого Бога «бо шість день творив ГОСПОДЬ небо та землю, море...» 2М 20:11.

Тут в наявності всі три складові:

1.      Ім'я: ГОСПОДЬ («Я Господь, – оце Ймення Моє» Іс 42:8)

2.      Титул: ТВОРЕЦЬ («ГОСПОДЬ створив»)

3.      Територія: НЕБЕСА І ЗЕМЛЯ («небо і землю»)

Природно печатка Творця стоїть і на заповіді Його закону, що стосується суботи. Це – підтвердження Його влади як нашого Творця. Шануючи суботу, ми тим самим визнаємо Його своїм Творцем.

В суботу ми маємо нагоду вклонитися Богу як нашому Творцю. Шануючи священний день, Обраний для цього Богом, ми демонструємо всьому світу, що нашим Богом є Творець всесвіту. Диявол, «Люцифер» виступає проти шанування суботи, оскільки хоче, щоб йому поклонялися «уподібнюсь Всевишньому!» Іс 14:14. Творець чекає нашого поклоніння в Свій священний день, суботу; Сатана ж, прагнучи бути подібним Творцю, воліє, щоб йому поклонялися в неділю. Який варіант ви оберете для себе?

«І святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я – ГОСПОДЬ, Бог ваш!» Єз 20:20.

12. Що ж являє собою образ Звірини, від поклоніння якій нас застерігає Бог?

Щоб говорити про чин звірини, спочатку слід згадати про дворогого звірини, що допоможе нам детально описати його.

«11. І бачив я іншу звірину, що виходила з землі. І вона мала два роги, подібні ягнячим, та говорила, як змій. 12. І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і роблила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна. 14. І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй чинити перед звіриною, намовляючи мешканців землі зробити образа звірини, що має рану від меча, та живе. 15 І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не поклониться образові звірини, побиті були. 16. І зробить вона, щоб усім – малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам – було дано знамено на їхню правицю, або на їхні чола. 17. щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...» Об 13:11-12, 14-17.

Дворогий звір характеризується наступним чином:

1. Він з'явився приблизно в той час, коли папство було смертельно поранено в 1798 році, «І бачив я іншу звірину» Об 13:11.

2. На противагу першому звіру, що вийшов з моря, цей вийшов із землі. Якщо «море» символізує собою густонаселену територію, то «земля» – це малонаселена місцевість. Таким чином, на арену виходить регіон з порівняно невеликою кількістю мешканців.

3. Цей звір має роги, що нагадують роги агнця. По Біблії роги символізують владу: «У нього були роги, і в них була його сила» Хабакук 3:4. Отже, у цього народу є дві влади, що чітко відмежовані одна від іншої. Агнець – це також смивол Христа, отже, ми можемо зробити висновок, що спочатку цей народ керувався істинними і благородними християнськими принципами.

4. Проте, ця звірина говорить подібно до змія. Народ «говорить» через свою законодавчу і судову владу. «Роги агнця» і в той же час «голос змія» символізують різкий контраст між миролюбними обітницями і жорстокими діями цієї нації.

Любий читачу, ми знову ставимо питання: який народ цілком відповідає вищенаведеним характеристикам? Існує лише одна відповідь: Сполучені Штати Америки.

1. Сполучені Штати виникли близько 1798 року: Лише одна нація виникала на землі під час втрати влади Папою в 1798 році. Таким чином, це пророцтво прямо вказує на Сполучені Штати. За Конституцією створення США як федеральної республіки припадає на 1787 рік.

2. США виникли на малонаселеній території. США з'явилися не в Старому Світі, де мешкає величезна кількість народів, а в Новому Світі, де кількість мешканців була відносно невеликою.

3. У США є дві різні власті, що ґрунтуються на християнських принципах. США має унікальну форму правління, де держава і церква володіють свободами, гарантованими Конституцією. Завдяки системі уряду США насправді є Республікою (царством без царя) і протестантською державою (з церквою без Папи), і при цьому обидві ці системи є відокремленими одна від одної. Характеристики ж агнця роблять США притулком для всіх гнаних і переслідуваних представників різних народів.

4. США говорять подібно до змія. Основний закон США, зафіксований в Конституції, гарантує особисту свободу совісті. Ніщо не є більш вагомим і суттєвим. Проте, США вже розпочали і незабаром відречуться від кожного з принципів, закладених в своїй Конституції. Ще більш важливим у зв'язку з цим відходом від принципів Основного Закону є факт примусу до богослужінь в неділю.

Подібні дії йдуть врозріз з принципами державного устрою, основами свободи віросповідання, Декларацією Незалежності і Конституцією. Конституція гарантує, що «Конгрес не може приймати закони відносно релігійного устрою, забороняти проведення церковних обрядів», також «релігійні погляди не можуть бути визначальною умовою для обіймання посад в установах або благодійних трастах США».

Протиріч в подібних діях не більше ніж в символі, що уособлює цю державу. Це звірина з рогами агнця – незлоблива і наївна в своїй діяльності, його слова подібні до слів змія. Огляд останніх новин, а також події недалекого минулого, переконують нас в істинності біблійного описання.

«Я цілком підтримую запропоновані ініціативи, засновані на вірі, оскільки це не є тим фактором, що яким-небудь чином порушує принцип відділення церкви і держави, Більше того, я впевнений, що це зробить Америку краще» Джордж Буш в своїй туманній промові з приводу пункту поправки до Конституції США, що забороняє Конгресу видавати закони, щодо державну релігію, цит. Конрадом Герінгером, ААНЬЮЗ № 889 (28 лютого, 2001), американськими атеїстам. Ця заява йде врозріз з Біллем про Права і розв'язує руки нашому уряду відносно «державної релігії».

«Наші пріоритети – це наша віра» Джордж У. Буш, Грінсборо, Північна Кароліна, 10 жовтня, 2000 року, цит. Джейкоб Вайнберг «Повний Бушизм».

«Головне послання нової адміністрації полягає в тому, що Америка Джорджа Буша – це християнська нація, і не-християни допускаються в неї рівно настільки, наскільки вони погоджуються перебувати на правах меншин, а не громадян, що мають абсолютно рівні права» Алан Дершоуїтс в статті «Буш починає правління, змінюючи Конституцію», Лос Анджелес Таймс, 24 січ., 2001.

13. Абсолютно очевидно, що дворога звірина – це США. Однак якого ж роду відносини існують між США і образом звірини.

Хоча США з самого початку будувалися на принципах, відмінних від папських, зараз ми переконуємося в тому, що США і Ватикан співробітничають більш тісно, що робить їх вплив ще більш значним. Біблія говорить нам, що незабаром, не в такому віддаленому майбутньому, США приймуть закон, який зобов'яже всіх їхніх мешканців і людей у всьому світі вклонитися першій звірині, тобто Папі. «І вона [США] виконувала всю владу першої звірини перед нею [папства], і робила, щоб земля [спочатку США, а потім і весь світ], та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині [папські неділі], що в неї вздоровлена [1929] була її рана смертельна [1798]. … Намовляючи мешканців землі зробити образа звірині [зображення Папи, що використовує свій вплив для насадження релігійних переконань], що має рану від меча» Об 13:12, 14.

Незабаром США відмовляться від задекларованої свободи віросповідання для того, щоб узаконити недільні богослужіння (печатка звірини). Це означає, що протестантська церква контролюватиме виконання урядом їх програми. Коли це відбудеться, США стануть подібними до Римської Католицької Церкви, яка є одночасно і державою, і церквою. Потім США стануть говорити «як змій», і виконувати «всю владу першої звірини» Об 13:11, 12, виявляючи ту ж нетерпимість і так само переслідуючи інакомислячих, як це чинила перша звірина, папство.

Коли буде втрачено свободу віросповідання, негайно розпочнуться переслідування інакомислячих, і це стане поверненням до Середньовіччя з його релігійною нетерпимістю: «І дано їй вкласти духа образові звірини [узаконити статус неділь], щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не поклониться образові звірини [проводитиме богослужіння в суботу, а не в неділю], побиті були. І зробить вона, щоб усім – малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам – було дано знамено на їхню правицю, аоб на їхні чола, щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена [шануючим істинну суботу буде заборонено продавати або купувати] ймення звірини, або числа ймення його...» Об 13:15-17.

Деякі отримають знамено «на чоло їх», оскільки вони вважали за краще «у неправду повірити» 2Сол 2:11. Інші, хоча і переконані в тому, що неділя не є істинним днем для богослужінь, все ж підкоряться, щоб зберегти своє життя, і тим самим також отримають зображення «на правицю», що стане символом їхньої праці.

14. Для того, щоб переконатися, що все це є правдою, необхідні свідоцтва, що папство постійно прагне встановлення недільних богослужінь в США, і що американські протестанти (історичні опоненти Рима) змінили своє ставлення і демонструють готовність підтримати закони, що регламентують проведення недільних служб. Чи існують такі докази?

В наші дні більшість протестантів відноситься до інституту папства з прихильністю, і саме це стимулює його впроваджувати більш агресивну політику щодо недільних богослужінь:

«Всі американці схвально сприймуть звернення до Президента і Конгресу про те, щоб прийняти федеральний закон, а якщо це буде необхідно, поправку до Конституції, і зробити суботу (помилкову) загальнонаціональним вихідним днем» КАТОЛИК ТВІН СЕРКЛ, 25 серп., 1985 року, стаття «Привласнення суботи».

«З приводу цього питання, мій попередник, Папа Лев XIII... говорив про вихідний в неділю як про право будь-якого громадянина, яке гарантовано державою» Папа Іван Павло II DIES DOMINI, 31 травня 1998 року.

«Проте... християни звичайно будуть виступати за те, щоб законодавчі органи поважали їх обов'язок шанувати неділю. У будь-якому випадку, це їх моральний обов'язок – спланувати свій недільний відпочинок таким чином, щоб вони мали нагоду взяти участь в Євхаристії, відмовитися від діяльності, яка не може поєднуватися з освяченням Дня Господа» Папа Іван Павло II DIES DOMINI, 31 травня 1998 року.

«…Християни [де б вони не мешкали] повинні добиватися статусу воскресінь і священних днів Церкви як юридично зафіксованих вихідних» Катехізис Католицької Церкви, популярне пояснювальне видання, 2000 рік, пар. 2188.

Більшість американських протестантських лідерів готова зарити сокиру війни з католиками:

«Глави американської протестантської і східної Православної церков, що зустрілися з Папою Іваном Павлом II в п'ятницю, назвали свою першу дискусію, широко представленою опонентами з усіх боків, знаковою на шляху до об'єднання... Його Святість Дональд Джонс, методист і декан відділення релігієзнавства Університету Південної Кароліни, назвав цю зустріч «найважливішої для об'єднання церков в цьому столітті». Його Святість Поль А. Крау Дж. з Індіанаполіса, християнський лідер, що виступає за об'єднання Християнських церков (Учні Христа), назвав цю зустріч «новим днем екуменізму», який веде до майбутнього, в якому Бог бачить нас разом» Монтгомері Едвертайзер, 12 вер. 1987.

Біллі Грехем: «Я усвідомив, що мої переконання практично цілком збігаються з думкою ортодоксальних римських католиків» МакКоллз, січ. 1978. Також він назвав Папу Івана Павла II «Найбільшим релігійним лідером сучасного світу» Сетедей Івнінг, січ.-лют. 1980.

Поль Кроуч: «Слово протестант відсутнє в моєму словнику… Я ні проти чого не протестую…, прийшов час, щоб католики і не-католики діяли разом, єдині в Дусі і єдині в Господі» Програма «Прославляй Господа», Трініті Бродкастінг Нетворк, 17 жовт. 1989.

Роберт Шуллер: «Для протестантів настав час прийти до пастиря [Папи] і сказати «Що нам зробити, щоб повернутися додому?» Лос Анджелес Херальд Ікземінер, 19 вересня. 1987 року, релігійна сторінка.

Девід Уєллс: «Якщо католицизм в майбутньому стане більш католицьким, а це те, що я чекаю від теперішнього Папи, теологічні протиріччя стануть сильнішими. Однак наш альянс з католиками супроти світської культури стане міцнішим. Особисто я – за таку угоду» Ітерніті Мегезін, вересень. 1987.

Дж. Л. Пакер: «Харизматичне вчення про християнське життя, як у протестантів, так і у католиків, є ідентичним за своїми цілями і завданнями. Чи не є цей факт знаменним для майбутнього християнства?» Дж. Л. Пакер, Християнство сьогодні, 22 червня 1992 року.

Нил К. Уилсон: «Незважаючи на те, що в діяльності Адвентистів Сьомого Дня дійсно були періоди, коли вони дотримувалися абсолютно анти-католічних поглядів, це ставлення Адвентистів Сьомого Дня до католиків... у наші дні перетворилося на анахронізм» Нил К. Уїлсон. Колишній голова Загальних Зборів Адвентистів Сьомого Дня. 1974 р.

15. Яким же чином я можу уникнути знамена образу звірини?

Це питання є найважливішим. Бог в Його пророцтві застерігав нас від поклоніння звірині і отримання його печатки. Ті, хто отримають це знамено, «питиме з вино Божого гніву, вина незмішаного [без поблажливості] в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці... що вклоняються звірині [Папі, влаштовуючи богослужіння в неділю] та образу її [США, що прагнуть форсувати легалізацію цих богослужінь], і приймає знамено ймення його» Об 14:10, 11.

Ці слова, що ідуть безпосередньо від Бога, є дуже важливими. Його лють дорівнює завданій Йому образі. Відвідуючи службу в неділю, обране для поклоніння Сатаною за допомогою папства, будьте готові прийняти знамено образу звірини. Сатана хоче вести в оману якомога більшу кількість людей за рахунок цих недільних служб. Щоб зробити свій обман бездоганним, він обрав неділю, день воскресіння Христа, оскільки люди з більшою ймовірністю повірять в те, що неділя – більш сприятливий день, оскільки він пов'язаний з воскресінням Христа. Однак єдиним гарантованим захистом від прийняття знамена образу звірини може стати відмова влаштовувати богослужіння в день, не призначений для цього Богом. Єдиним днем, призначеним для вознесения хвали Богу, є Субота, Саббат, і лише шануючи її, можна отримати «печатку Бога Живого» Об 7:2.

Якщо ви вважаєте за потрібне ушанувати смерть і воскресіння Христа, Біблія досить чітко говорить про те, що ви можете зробити це через хрещення (повне занурення). Див. Рим 6:3-5. Входячи у воду (будучи похованими) ви пізнаєте Його смерть. Виходячи з води (підіймаючись з мертвих) ви пізнаєте Його воскресіння.

16. Що буде з більйонами християн минулого, які влаштовували богослужіння в неділю, а не в суботу – чи отримають вони по своєму незнанню печатку звірини? А як бути з християнами наших днів, які щиро вважають, що неділя – це та ж біблійна субота?

Багато християн минулого шанували неділю, вважаючи її біблійною суботою. І в наші дні в кожній церкві, включаючи Римську Католицьку Церкву, існують істинні християни, які щиро переконані, що Днем Господа є неділя. Ніхто не несе відповідальність за їх помилки з того часу, як вони побачили світло. Для Господа період нашого невідання – це просто мить. Дивись Дії 17:30. Нас можна судити, лише якщо ми мали нагоду отримати світло. Однак, коли буде прийнятий всесвітній закон, що стосується воскресінь, все стане для всіх очевидним; і лише тоді той, хто не послухається заповідей Бога і визнає, що для нього не існує вищою влади, ніж Рим, отримає знамено образу звірини.

Незабаром кожна людина опинитися перед вічним вибором: дотримувати заповіді Бога або Папи. На якій стороні будете ви?

17. Яке моє діло, нехай це вирішують люди, наближені до церкви?

Бог у главі 14 Об’явлення говорить, що байдужим залишатися неможливо. Ісус говорив: «хто не зі мною, той супроти мене» Лк 11.23. Бог відбирає людей за принципом: за істину вони або супроти неї. Це застереження не адресовано якимось певним людям, класу або релігії. Воно спрямовано до всього людства.

Нам зовсім не обов'язково обирати для себе царство пітьми і попадати під його владу. Але ми і не повинні також попасти в царство світла за інерцією. Ніщо, що стосується вічного спокою душі, не має сприйматися з байдужістю. В питаннях віри Бог ненавидить байдужість.

Знаючи про те, що нейтральне ставлення до Бога, а також те, що для того, щоб не отримати знамена образу звірини, слід шанувати суботу навіть якщо несхвальне відношення до недільних богослужінь спричиняє за собою смертний вирок.

18. Щодо конкретних дій: яким повинен бути мій перший крок у випадку, якщо я приймаю все вищесказане на віру?

Бог прагне вступити з вами в тісний зв'язок. Він хоче, щоб ви стали Його сином або дочкою. Лише подумайте: яка честь бути сином або дочкою Царем Царів і Правителем Правителів. Ця унікальна можливість надається саме вам, і Бог з нетерпінням чекає, щоб удостоїти вас цієї вищої з почестей. Він сам говорить вам: «14. до чужого ярма не впрягайтесь з невірними, бо що спільного між праведністю та беззаконням… 15. Яка згода в Христа з Белійяаром? Або яка частка вірного з невірним. 16. Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, – а вони будуть народом Моїм! 17. Вийдіть тому з-поміж них, та й відлучіться, – каже Господь, – і не торкайтесь нечистого, – і Я вас прийму, 18. І буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, – говорить Господь Вседержитель! 7:1 Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, – і творімо святиню у Божім страху!» 2 Кор 6:14-18; 7:1.

1. Бог не допускає і долі помилки в словах істини (навіть якщо це істина на 99%). Лише Сатана змішує істину з брехнею, щоб зробити цю брехню максимально достовірною. Отже, будь-яка релігійна система, в якій допускаються помилки (такі, наприклад, як ствердження, що День Господа – це неділя) поряд з істинними положеннями – не від Бога. «до чужого ярма не впрягайтесь з невірними, бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?» «а Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його» 2Кор 6:14; 1 Ів 1:5. Істина – це правда на 100%, а якщо це не так – то це не істина. І тут немає місця людським вченням або традиціям.

«Відмова від загальноприйнятих канонів – це ваш перший крок до того, щоб стати сином Бога»

2. Перша задача людини, що прагне знайти гармонію в своїх відносинах Богом – це не бути членом церкви або релігійної системи, заснованої на вченні Сатани: суміші істини і помилкових думок. Цей відхід – ваш перший крок до того, щоб стати сином Бога і знайти Його в якості свого люблячого Отця.

Коли ми здійснювати цей крок, то стаємо синами і дочками Бога. Цим вчинком ми демонструємо своє розуміння того, що в світі існує лише дві релігійні системи: система Бога і система Сатани. Роблячи правильний вибір, ми свідомо руйнуємо ті узи, які можуть пов'язувати нас з релігійною системою, створеною Сатаною.

3. Відмовляючись від релігійної системи Сатани, ми можемо втратити друзів, сім'ю, вплив, роботу і.т.п... Бог переконує вас: «Я Всемогутній». Це означає, що Він може повністю компенсувати всі ваші втрати. Ісус обіцяє вам: «Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, аоб матір, чи батька, або діти… ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, – … братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному – вічне життя» Мк 10:29, 30.

4. Коли ми відкидаємо релігійну систему Сатани, Господь передає нас Святому Духу, щоб очистити і позбавити нас від гріху, і таким чином між людиною і Богом утворюється прямий зв'язок. Проте все-таки Бог воліє, щоб ми коритися і служили Йому не з примусу, а винятково за власною волею. В основі цієї системи лежить любов до Бога в вдячність за все, що Він зробив, забезпечивши можливість такого примирення з Ним. Однак спроби знайти Його милість, які ґрунтуються лише на можливості винагороди або страху покарання, ні до чого не призведуть.

19. Що означає «повернення до Бога», і для чого це необхідно?

Коли Бог створював Адама і Єву, їх вдача і схильності були бездоганними, вони жили, підкоряючись закону Бога. Бог написав Десять Заповідей в їх серцях, тому для них було абсолютно природно коритися Йому. Він сказав їм, що порушення Його закону каратиметься смертю, «бо заплата за гріх – смерть» Рим 6:23. Всі уряди потребують чітко виписаних законів і покарань, що є наслідком порушення цих законів. Лише уявіть, що відбувалося б в світі, якби не було покарань. Чи міг би світ бути безпечним, якби порушники закону не каралися за вчинені ними злочини?

Коли Бог давав Свій закон Адаму і Єві, Він написав його в їх серцях, тому для них було цілком природно дотримувати приписи цього закону. Однак Він не позбавляв їх свободи вибору. Бог міг би створити людину, що не володіла б спроможністю порушувати Його закон, Однак в цьому випадку людина була б не особистістю, що володіє свободою, а просто роботом. За відсутності можливості вибору слухняність стає примусовою, а не добровільною.

На жаль, Адам і Єва за власною волею не послухалися Бога, і цей гріх створив бар'єр між людиною і Богом. За злочин закону Бога їм було винесено смертний вирок. Вони стали смертними. Більше того, їх схильність коритися Богу зникла після того, як вони не послухалися Його. Їх серця сповнилися постійним прагненням до непокори.

Як же мав вчинити наш люблячий Бог, коли дізнався про гріхопадіння Адама і Єви? Дозволити їм померти за порушення Його закону? Але хіба люблячі батьки залишають своїх дітей, якщо останні їх не слухають? Гірше того, чи міг би Він скасувати покарання за злочин лише для того, щоб все залагодити? Чи може земний або небесний уряд, існувати і процвітати без чіткої системи покарань? Звичайно, ні.

Коротше кажучи, якби Адам і Єва повинні були понести покарання за свою провину самі, це означало б кінець людської раси. Якби Бог вирішив створити ще одних Адама і Єву, чи була б гарантія, що вони у свою чергу, подібно своїм попередникам, знову не порушать закон, і все повториться знову? Очевидно, що це рішення мало ухвалюватись ззовні (за межами царства грішників). Цей небесний задум був розроблений Богом задовго до того, як в ньому виникла необхідність.

В Біблії мовиться про: «таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим» Кол 1:26. Задум Бога полягав в тому, що людська раса могла знову повернутися в стан гармонії з Ним, не порушуючи Його закону і не йдучи врозріз з Його урядом, оскільки Бог ненавидить гріх так само, як любить Своїх грішників.

Цей задум полягав у тому, що хтось безгрішний повинен буде прийняти смертний вирок, тобто піти на смерть за всіх грішників. Завдяки цій смерті грішник, який увірує, зможе примиритися з Богом, начебто він був безгрішний, і таким чином справедливість Бога і Його любов до людства не суперечитиме одне одному. Якби це покарання не було виконано, примирення між людиною і Богом було б неможливим. А воно є необхідною умовою для отримання гармонії з Богом і можливості жити з Ним на небесах вічно.

Крім того, ця людина, яка повинна була померти за всіх грішників, мала продемонструвати людству можливість жити на землі, не чинячи гріхів, тобто перебувати в стані постійного повернення до Бога. Інакше, який же сенс знаходити примирення лише для того, щоб знову погрішити і знову прагнути повернення до Бога. Очевидно, що задум Бога передбачав можливість людини жити на землі, постійно перемагаючи гріх! Таким чином, переступивши закон Бога, Адам втратив рай, Однак, цей рай може бути знайдено знову завдяки дотриманню закону Отця і вірі в спокутну жертву цієї людини ззовні.

20. Я хочу возз'єднатися з Богом; я хочу отримати перемогу над своїм гріхом. Що мені слід робити спочатку?

Вам слід пам'ятати два суттєвий факти. По-перше, наше самолюбство примушує нас прагнути спасіння; Однак місце на небесах і наша спроможність до возз'єднання Богом, можуть бути отримані лише завдяки праведності цієї людини ззовні. По-друге, Бог нічого не може зробити для вашого возз'єднання з Ним доти, доки ви, переконавшись у власній слабкості, скинувши з себе всю свою самодостатність, віддасте себе у владу Бога.

Проте, ваше питання означає, що ви вже усвідомлюєте власну гріховність. Ви не задоволені самим собою. Першим кроком, який повинна зробити людина, що повертається до Бога, є покаяння. «покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами» Дії 3:19. Ми часто страждаємо, оскільки наші гріховні діяння пробуджувати в нас смуток, однак, при цьому ми не каємося. Істинне покаяння – це не лише жаль за здійснений гріх. Це свідома відмова від гріху. Жоден покаяння не може вважатися істинним, якщо воно не несе за собою змін. Проте чи може людина покаятися перед самим собою? Більше того, вона не може і вибачити себе, і спокутувати свою провину. Покаяння – це не менший Дарунок Бога, ніж здібність до прощення, і це не можна відчути, якщо цього не дано душі.

Коли серце цілком розкаюється, піддавшись впливу Божого Духу, грішник починає розуміти сакральну суть священного закону Бога. У людини виникає нездоланне бажання розпочати чисте і святе життя і перебувати у мирі з Богом. Щодня він прагне все більш наблизитися до Бога, «…наблизиться до вас», а наш характер все більше нагадує Його, коли ми «щодень умираємо» Як 4:8, 1Кор 15:31.

21. Будь ласка, поясніть, хто ж такий, ця людина ззовні; чи дійсно можливо його допомогою отримати перемогу над гріхом під час земного життя?

На світі існувала лише одна людина, що могла впоратися з подібною місією. Ця людина була ні ким іншим, як Сином Бога. Чому ж Син Бога був єдиним, хто був придатним для цього? Бог є Творцем всього сущого, «Він є образ невидимого Бога… усе через нього і для нього створено». Син володіє всіма якостями і повноваженнями Бога, оскільки Він є «образом істоти Його». Христос сам по собі був життям, яке не може порівнятися з життями інших народжених на землі, що потребують Його жертовної смерті. Таким чином Його жертва стала підтвердженням справедливості Бога до всіх грішників, які приймуть Його спокутуючу жертву, якою Він демонструє Свою милість і любов. В Сині «Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються». Будучи подібним до Бога, Син – це єдина людина на землі, здатна показати людству кращі якості Бога і примирити людей з Господом. Кол 1:15, 16; Євр 1:3; Пс 85:10.

Проте, для того, щоб це могло відбутися, і Божа справедливість могла бути відновлена, Син мав узяти на себе нашу занепалу людську сутність з її схильністю до гріху. «бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння». Лише в цьому випадку Син міг стати довершеним взірцем для людства «і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його… Не вчинив Він гріха». З одного боку, завдяки Своїй божественній природі, Він близький до Бога, а з другого боку своєю людською сутністю він є близьким до людей. Отже, жодна людина на землі не могла бути більш гідною честі примирити людей з Богом. «A що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він...», «бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим» «Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його». Христос узяв на себе тягар людської натури зі всіма її слабостями, проте провів життя праведно. Це – життя, що перемогло гріх, зразок якої подав нам Христос. Євр 2:16; 1Пет 2:21, 22; Євр 2:14; 2Кор 5:19; Рим 5:10.

Ідеал Бога для Його дітей є ще досконалішим, ніж може намалювати собі людська уява. «отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний», «...але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі», «щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду». «пильнуйте про… святість, без якої ніхто не побачить Господа». Всі ці вимоги насправді лише стимулюють самовдосконалення. Бог нічого не вимагає, не створивши для цього необхідних умов. Мт 5:48; 1Пет 1:15; Філ 2:15; Євр 12:14.

При самовдосконаленні свого характеру у відповідності до християнських канонів помилки зовсім не бажані. Жертва Христа стала тією основою, яка забезпечувала кожному віруючому все, що йому було необхідно для досягнення бажаної мети. Бог спонукає нас наблизитися до ідеалу і наводить як приклад характер Христа. Своєю миролюбністю, що стала ще досконалішою в світі постійного протистояння і зла, Христос продемонстрував, що завдяки взаємодії з Божественним, людина може стати довершеною вже в цьому житті. Тому Бог упевнений, що ми також можемо вийти переможцями в цьому протистоянні.

Ми вдячні Богу, що «що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» 1Кор 15:57.

22. Яким чином Христу вдалося не погрішити в цьому грішному світі?<

Жодне інше життя на землі не було таким сповненим праці і відповідальності, як життя Христа, Однак, як же часто Він звертався з молитвою! Яким постійним було Його спілкування з Богом! Знову і знову в історії Його перебування на землі ми зустрічаємо подібні факти: «а над ранком, …вийшов і пішов у місце самітне, і там молився», «Він же відходив у місце самотнє і молився», «…часу того, Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога» Мк 1:35; Лк 5:16; 6:12.

Нерозривний зв’язок зі Своїм Батьком був для Христа непорушним правилом. Таким же непорушним має бути цей закон і для нас. Перебуваючи з нами, розділяючи всі наші скорботи і слабкості, Він цілком залежав від Бога, і в таємному місці Своїх молитов Він знаходив божественну владу, яка давала Йому сили йти далі, виконуючи покладені на Нього обов'язки і переносячи випробування. Перебуваючи в світі гріху, Христос відчувати також і духовні муки і терзання. Лише ввіряючи Себе Богу, Він міг полегшити страждання, що переповнювали Його серце. Лише так Він міг знайти спокій. Перебуваючи на землі в людському вигляді, Він обіймав престол Бога, і обійматиме його доти, доки людство не звернеться до небесної сили, яка об'єднувала Його людську природу з Божественним сутністю. Він міг залишатися праведником лише завдяки постійному возз'єднанню з Богом. Його досвід повинен стати і нашим.

Найголовніше – це те, що у нас є прекрасна можливість стати подібними до Христа, дотримуючи всі положення закону Бога. Однак самим нам це не під силу. Святість можна знайти лише шляхом постійної готовності підкорятися стримуючому впливу Святого Духу. Всемогутня влада Христа може допомогти нам здолати будь-яку спокусу. Ми повинні постійно звертатися до Христа з молитвою, а Він постійно возз'єднуватиме нас зі Своїм Отцем, щоб допомогти нам здолати нашу слабкість. Процес очищення від гріху тривалий. День за днем ми повинні звертатися до Бога, докладаючи при цьому максимум зусиль для ведення праведного способу життя. Христос з радістю наділятиме нас необхідною силою і благословенням для боротьби з гріхом, що перегороджує нам шлях до Бога.

23. Чи означає це, що віра в Христа не може замінити мої власні зусилля в постійній боротьбі з гріхом? Чи достатньо буде для спасіння просто вірити в Христа і в те, що Він зробив для мене?

Кожний, хто приймає Христа в якості Спасителя, повинен мати Його якості. Проте, ті, хто просто чекають, що в них раптом відбудуться чарівні зміни без якихось особливих зусиль, спрямованих проти гріху з їх боку, буде розчарований. Слід бути пильними для того, щоб наш старий стан думок знову не взяв гору, оскільки ворог може влаштувати пастку, щоб ми знову потрапили до неї. Тому нам слід «…зо страхом і тремтінням виконувати своє спасіння… Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю» Філ 2:12, 13.

Христос не обіцяв нам, що самовдосконалення буде легким. Благородний, всесторонньо-розвинений стан думок не передається у спадок. Сформуватися випадково він також не може. Благородство характеру досягається лише величезною працею завдяки доброчесностям і владі Христа. Бог дає нам таланти, силу думки; але власний характер формуємо ми самі. Він формується завдяки наполегливій, кропіткій роботі над собою. Спадкові якості – джерела постійного конфлікту в цій роботі.

Нам слід відноситися до себе досить критично, і не дозволяти жодній з своїх негативних якостей взяти над собою верх. Часом ця робота над собою стає дуже болісною і засмучує, оскільки ми самі бачимо недосконалість нашого характеру, і продовжуємо жити з цими вадами замість того, щоб звернути увагу на приклад Ісуса. Бо кожний, хто увійде до перлових воріт міста Бога, увійде до нього завойовником, а найбільшим його завоюванням стане перемога над собою.

Не дозволяйте нікому говорити: Я не можу змінити свій поганий характер. Якщо людина робить такий висновок, вона навряд чи зможе отримати життя вічне. Причина цьому – в її власній волі. Насправді ці складнощі виникають від розбещеності необернутого серця і небажання підкоритися Богу.

Слухняність Богу є головною умовою перебування з Ним. Двома головними характеристиками віруючого є дотримання Його закону і віра в Христа. Див. Об 14:12. Тобто, лише «віра» в Христа недостатньо. Якби це було так, Сатана б вже посів місце на небесах, оскільки, як мовиться в Біблії: «і демони вірують, – і тремтять» Як 2:19.

Приміром, що послужило причиною тому, що Адам і Єва були позбавлені раю? Вони звичайно вірили в Христа, оскільки Він перебував з ними під час прохолоди дня. Див. 1М 3:8. Саме їх непослух обійшовся їм такою ціною. Чи означає це, що спасіння можливо лише завдяки певним діям? «Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження» Тит 3:5. Ми не дотримуємо Закон лише для того, щоб врятуватися. Дотримання заповідей – це результат, досягнення якого, за словами Христа, повинні продемонструвати Його послідовники.

Закон підтверджує, що всі ми потребуємо Спасителя. Закон – це «дзеркало», в яке повинні дивитися християни, щоб чітко бачити свої вади. Див. Як 1:23-25. Воно змушує нас зрозуміти, що без Христа досконалість неможлива. Закон не здатен врятувати. Він може лише вказати на те, що вимагає від нас Спаситель. Для більшої наочності уявіть, що ви впали в калюжу бруду і, стоячи перед дзеркалом, ви бачите цей бруд на собі. Чи може дзеркало зробити вас чистими? Воно лише може вказати на те, що потребує очищення.

24. Чи дійсно можливо, що якщо я вірю у владу Христа, а також веду постійну битву з власними вадами, мій характер може стати досконалим?

Небесне воїнство надасть підтримку кожному, хто прагне самовдосконалення. Для того, щоб кожний взяв участь в цьому процесі, Христос сказав Я стану вашою правицею і допоможу вам «без Мене [Ісуса] нічого чинити не можете ви» Ів 15:5. Не забувайте про це. Будьте точними, як стрілка компаса, щоб жодна спокуса не могла збити вас зі шляху. Давайте не розчаровувати Того, хто полюбив нас так, що віддав Власне життя, щоб спокутувати наші гріхи.

Якщо ви все-таки припустилися помилки, вам обов’язково вдасться вийти переможцем, якщо ви усвідомлюєте, що вчинили її і сприймете це як попереджувальний сигнал. Таким чином ваша поразка стане вашою перемогою, принісши розчарування вашим ворогам і славу вашому Спасителю. Отже, коли ваші зусилля поєднуються з волею Бога, ви в змозі здолати всі труднощі.

25. Тепер я усвідомлюю важливість розуміння того, що собою являє звірина, його печатка і образ, оскільки якщо я буду обдурений і порушу закон Бога, то не зможу досягти досконалості. Яким має бути мій наступний крок?

Тепер ми знаємо, що богослужіння в неділю – це знак папства (звірини), і Сатана, використовуючи при цьому США для встановлення всесвітнього закону відносно богослужінь в неділю, зробить все можливе для того, щоб не допустити того, щоб люди шанували священний день Бога, сьомий день спокою. Нам слід розпочати шанувати Саббат (суботу) (якщо привчати себе до цього постійно, з часом робити це буде набагато простіше) і ділитися цією істиною з іншими, щоб таким чином врятувати якомога більше душ.

Нам дана заповідь: «кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об’яви ти народові Моєму про їхній переступ». Йдеться не про небесне воїнство, а про тих, кого Господь називає «Моїм народом», яких слід утримати від порушення закону. І далі: «вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає» Іс 58:1, 2.

Існує особливий клас людей, що вважають себе праведниками і демонструють величезний інтерес до Божих служб. Однак вони не мають нагоди залучитися до божественного, оскільки Бог суворо засуджує їх поведінку.

Пророк Ісая звертає нашу увагу на те, який саме закон було порушено «І будуть тебе називати: „замуровник пролому, направник шляхів для поселення”. Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім, святим та шанованим, і її пошануєш, – не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, – тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, – бо уста Господні сказали це» Іс 58:12-14.

Це також має відношення до вас. Коли Римська Католицька Церква замінила суботу неділею, в законі Бога утворилася прогалина. Прийшов час відновити цей божественний лад. Прогалина має бути заповненою. Ми вибрали для себе місце серед тих, хто відновлюватиме цей пролом. Чи приєднаєтеся ви до нас в цьому відновленні?

Чи хочете ви розпочати вважати суботу священним днем, відмовляючись від звичних занять, дозвілля і марнослів'я в священні години Господньої Суботи?

26. Так, для мене буде честю відновлювати прогалину в Божому законі. Проте, мені не відомо про існування жодної церкви, в якій дійсно відзначається субота, шанується лише Біблія і відсутня влада Папи. Отже, де проводяться такі богослужіння?

Заспокойтеся, ви не єдиний, хто стикається з цією дилемою. Люди, що займаються даним проектом, перебували в такій же ситуації. Ми були змушені залишити наші церкви, усвідомивши, як мало в них цінується істина. Навіть церкви, що стверджувати, що шанують суботу, робили це лише на словах. Вони здійснювати суботні богослужіння лише тоді, коли їм це видавалося можливим або зручним. Якщо заборони підсиляться, і шанувати суботи буде проблематично, ці церкви звільнять своїх прихожан від їх обов’язку святити суботу. Однак Бог говорить нам: «Бога повинно слухатися більш, як людей!» Дії 5:29.

Дуже скоро, завдяки законам, що зобов’яжуть проводити богослужіння в неділю, Сатана оголосить покору Богу злочином. Ми повинні бути готові до того, що шануючи священну Суботу Бога, а не приєднуючись до інших, що виконують людський закон, не шануючи при цьому Бога, будемо вважатися злочинцями. Незабаром перед кожною людиною на землі буде поставлено питання: кому вклонятися: людині чи Богу? Ми обрали для себе покору Богу, незважаючи на той тиск і покарання, які можуть чекати на нас за прагнення увійти до небесного царства.

Тим часом, залишивши всі церкви і релігії, які зрадили Божій істині, ми почали проводити богослужіння вдома, намагались донести істину до своїх сімей, друзів і сусідів, і таким чином утворилися невеликі групи віруючих. Так ми підтверджуємо слова Христа «бо, де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, – там Я серед них» Мт 18:20.

Ми підкреслюємо, що, скорившись заповіді Бога (див. питання 18), ми пережили почуття визволення, відійшовши від церков і помилкових релігій «і пізнаєте правду, – а правда вас вільними зробить» Ів 8:32. Можливо, ви зможете розділити наш тріумф і ухвалите рішення визволитися, щоб стати сином або дочкою Бога «Переможець успадкує все» Об 21:7.

-----------------------

Ми молимося за те, щоб вибрали для себе шлях відновника прогалини в законі Бога і врятували стільки людей, скільки буде у ваших силах, від тієї помилки, в якій перебуває світ, опинившись перед останньою можливістю спасіння перед другим приходом нашого Господа і Спасителями Ісуса Христа. АМІНЬ.

Всі вірші Біблії цитуються з Канонічної української Біблії (із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладеної).

Для отримання книг «Найбільше протиріччя» (книга, в якій все вищесказане викладено в більш повному обсязі) або «Сподівання віків» (книга про життя Ісуса Христа) поштою, звертайтесь на сайт www.worldslastchance.com